Гетьман чужих берегів Дніпра

 

Гетьман чужих берегів Дніпра

напівглузлива стаття про Полтавця.



Гетьман чужих берегів Дніпра

Грапика: Андрій Єрмоленко

Іван Полтавець-Остряниця, наказний отаман Вільного козацтва
Галушко Кирило



Кого тільки з різних ініціятивних і творчих постатей не збирав Київ часів громадянської та визвольних воєн! Але й на їхньому тлі трапляються одверті віртуози вкраїнського революційного авантюризму.
Тут незаперечна першість належить героєві Першої світової, який мав чимало відзнак: щонайменше шість бойових орденів, не кажучи про «Георгіївську шаблю» за порятунок власної частини від оточення… Це сотник Іван Полтавець із Чигирина, який стверджував, що є спадкоємцем бунтівного гетьмана Остряниці.

У революційній Україні він обов’яз­ково мав з’я­ви­ти­ся, адже, очоливши Вк­раїн­ське товариство охвицерів Петрограда, виявився занадто непередбачуваним для російської столиці. Наприклад, самовільно вилучив із музеїв козацькі клей­ноди й відправив на батьківщину, але ті чомусь туди не дісталися. Загалом Петербург був затісним і чужим для цього затятого українця, й місцеве військове керівництво раділо, відправляючи його додому. Знайшовши підтримку в наційональних київських установах, він розпочав власну политичну гру: очолив у жовтні 1917 року з’їзд Вільного козацтва – стихійний рух самооборони вкраїнського селянства. В Київі, де Рада прагнула поставити під контроль «стихію», він не говорив про свою участь, а опозиційним «вільним козакам» – про свої охвиційні повноваження від Києва. На не дуже репрезентативному «козацькому з’їзді» він просував гучні декларації, зокрема про визнання «наказним отаманом» Вільного козацтва генерала Павла Скоропадського, який тоді й гадки не мав ані про Івана Полтавця, ані про Вільне козацтво.

Восени 1917 року це викликало невдоволення з боку Центральної Ради Скоропадським (той мимоволі ставав «українським политиком»), а ось 1918 року стало в пригоді як вияв давніх народніх симпатій до Павла Петровича. Вдячний гетьман призначив Полтавця генеральним писарем, що було одвертою синекурою: його посада не залежала від особи та партійности прем’єра. Назовні Полтавець виконував хвункцію церемоніймайстра: «ніби зіскочив зі старовинного портрета», говорив доброю вкраїнською мовою, «кокетуючи запозиченими зі старого словництва архаїзмами». На думку деяких спостерігачів, він був кимось на кшталт сірого кардинала при гетьмані; але Скоропадський до Полтавця прислухався, та не переоцінював.

Після занепаду Директорії Полтавець емигрував до Німеччини, де намагався запевнити ріжні политичні сили в тому, що мав у Вкраїні масову підтримку, могутні «таємні козацькі коші» в кількох країнах та готовий оддати це все тому, хто його хвинансово підтримає. Він пропонував послуги кому завгодно: російським монархіитам, німецьким н@цuстам та американському ky-kлукс-кл@ну. Доcить швидко від нього відхрестилися всі можливі угруповання вкраїнської емиграції: попри ідейні розбіжности, вони вважали, що Полтавець ганьбить їх усіх разом, а його оповідки про «підпілля» дали врешті привід для репресій в УРСР. Припинив він свою «творчу активність» лише під час наступної світової війни. Це все дуже погано закінчилося б, але єдина втіха полягала в тому, що наступні (й останні) тридцять років життя Полтавцю вже просто ніхто не вірив…



Віхи життя

Народився в Чигирині 1892 р.

1913 р. закінчив Чугуївську військову навчальню.

1914–1916 рр. – на хронті.

1916–1917 рр. – на навчанні в Петрограді, був членом ріжних українських військових организацій.

1917 р. – інструктор Українського генерального військового комитету, перший генеральний осавул Вільного козацтва.

1918–1919 рр. – генеральний писар Української держави, емигрував до Німеччини.

1923 р. заснував Українське наційональне козаче товариство (УНАКОТО, М'юнхен).

1926 р. оголошений спільниками «Гетьманом і Наційональним Вождем усієї Вкраїни обох боків Дніпра та військ козацьких і запорозьких».

1942 р. відійшов од поліитичної діяльности.

1957 р. помер у М'юнхені.

Громадська думка
(Його товариство) «то лише п’ять авантюрників, котрі хочуть, щоб їм платили мосk@лі й німці, й лише на їхню користь працюють»

Д. Донцов про емиграційного Полтавця, 1923




http://www.ut.net.ua/art/167/0/3178/


Создан 03 дек 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
chornoshlychnyk@yandex.ru Locations of visitors to this page