Загальні відомості про УВВ

 
 

Загальні відомості про УВВ




Українське Визвольне Військо

Роки існування: 1943 - 15 квітня 1945
Належність: Третій Р@йх
Збройні сили: Вермахт
Вид Збройних сил: Сухопутні війська
Роля: Піхота
Війни/битви: Друга Світова Війна
Командири:
Визначні командири: Михайло Омелянович-Павленко, Павло Шандрук

Українське Визвольне Військо (УВВ) — назва добровільних формацій, що їх було створено з полонених салдатів радянської армії української наційональности в німецькому війську.

Уперше такі загони було створено на терені дій 6-ї німецької армії на Харківщині та Сумщині, але їх узимку 1941 року розігнали команди німецької политичної полиції (СД). В Донбасі, на території дій німецького гірського корпусу, з українців - полонеників було створено перші сотні "Гіві" (від нім. "Hilfswillige" — добровольці). У грудні 1941 року Адольn Гutлір заборонив формувати загони з радянських військових полонеників. За винятком таких легийонів: туркестанського, північно-кавказького, грузинського, вірменського, а згодом також волзько-татарського й кримсько-татарського. Проте відділ Найвищого командування німецького війська, який відав військовими формуваннями, що їх створювано на загарбаних теренах, 1942 року без відома Гutлера утворив близько 300 тисяч так званих "східніх батальйонів", що серед них налічувалося 74 українських.

Деякі з цих батальйонів мали тривку организацію, а один із них (ім. Богуна), було перекинено зі Східнього хронту до Хранції; там він перейшов на бік хранцузького опору. По закінченні війни, у відповідь на вимоги СРСР видати їх, хранцузький уряд уможливив старшинам і воякам куреня служити далі в Чужинському легийоні. На загал німецькі плани створити УВВ не могли вийти поза створини вкраїнського Відділу пропаганди IV, що в ньому працювали вкраїнські журналисти й пропагандисти (Г. Которович, Б. Кравців, К. Дацько тощо) й видавали для українських вояків і полонеників газети "Нова Доба" й "Український Доброволець". Цей відділ опрацював також план створити УВВ з вояків східніх батальйонів і сотень "Гіві", що його не можна було здійснити, бо в середині 1943 року Гutлiр, роздратований ахверою генерала Власова («Смоленський манихвест») і переходом деяких східніх батальйонів на бік Червоного Війська, наказав розпустити значну кількість східніх батальйонів, а решту перекинути на Західній хронт. З утворинами Вкраїнської Наційональної Армії всі доти наявні загони УВВ мали ввійти до її складу.

Наприкінці війни генерал Е. Кистринґ заявив, що 220 000 українців боролися на боці німецького війська проти СРСР.

------------------------

Украинская освободительная армия ("Ukrainske Vyzvolne Vijsko" - "Українське Визвольне військо" - УВВ) была образована в 1941 году из бывшего "Hilsfwillige" (Hiwis), пленных советских солдат, членов УПА (Украинской повстанческой армии) и добровольцев из Восточной Украины. Основным предназначением для таких образований было противопоставиться формированию РОА (Русская освободительная армия) ген. Власова, поскольку большинство украинцев, которые были доставлены в армию Власова, хотели быть во всеукраинском образовании. Таким образом, из офицерской школы Власова "Saubersdorf" все украинские офицеры контингентом 200 человек (65% всех кадровых Власова) покинули её и и были применены для украинской освободительной армии, несмотря на все его попытки предотвратить их уход. Поддержка ген. Kestring который несет ответственность за формирование восточных легионов, УВВ выросло в размерах и в 1942 году в него было включено до 50000 человек. К концу войны УВВ достигло 80000. УВВ было включено в качестве части Вермахта и снабжалось большим количеством немецких офицеров.

Часть была под командованием ген. Омеляновича-Павленко. Начальником штаба был полковник Петро Крыжанивский (Восточная Украина), а его правой рукой был М. Капустянский. Эмблемой части был сине-желтый щит с белым трезубцем Св. Владимира и "УBB" кириллицей ("UVV" на латыни). Подобные сине-желтые щиты, перерезанные по диагонали, былы нанесены на шлемах. С образованием Украинской национальной армии (УНА) в 1945 году первый батальон "УВВ" соединился со 2-м отделом УНА и некоторые из их членов были приняты в 1-ю дивизию УНА(бывшую 14-ю гренадерскую дивизию СС "Галичина"). Основная часть УВВ продолжала оставаться независимым образованием.

В 1945 году оставшиеся части были переведены из южной Франции, чтобы помочь 2-му отделу УНА в Праге, и большинство из них parished в их борьбе с большевиками. Те, кто попал в плен, были репатриированы наряду с другими восточными группами и погибли в лагерях в Сибири. Некоторым удалось прорваться и выйти на французскую сторону, где они присоединились к французскому Иностранному легиону, в составе которого воевали в колониях Тихоокеанского региона.


Создан 03 ноя 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
chornoshlychnyk@yandex.ru Locations of visitors to this page