Солон (приблизно 640—560 рр. до н. е.), вірші

 
 

Солон (приблизно 640—560 рр. до н. е.), вірші




Знаю, що занепадає земля Іонійська найстарша.
Бачу, як никне вона — і відзивається біль
Глибоко в серці моєму... О горе! Куди не погляну —
Тут навісний грошолюб, там — ошалілий багач...
Душу захланну приборкайте ви, хто в добрі та розкошах
Нині не знає вже й сам, як догодити собі.
Чи не пора схаменутися? Знайте, що вам я ні в чому
Не поступлюсь і для всіх визначу межі тверді...
Підлий тепер багатіє, а вбогим стає благородний,
Та благородства свого я не продам аж ніяк
Підлій людині за гроші: одне благородство постійне,
Гроші сьогодні — у тих, завтра — вже в інших руках.




* * *
Перекладач: Андрій Содомора
Джерело: З книги: Золоте руно. З античної поезії: Збірка.—К.: Веселка, 1985.


Создан 10 мая 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
chornoshlychnyk@yandex.ru Locations of visitors to this page