Олександер ДАРОВАНЕЦЬ, ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ СТАН ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛУЦЬКОГО ПОВІТУ ОУН У 1937–1938 РОКАХ

 
 

Олександер ДАРОВАНЕЦЬ, ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ СТАН ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛУЦЬКОГО ПОВІТУ ОУН У 1937–1938 РОКАХ

деякі відомості про УНАКОР



Олександер ДАРОВАНЕЦЬ
Львівський національний університет імени Івана Франка,
катедра новітньої гісторії України

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ СТАН ТА ДІЯЛЬНІСТЬ
ЛУЦЬКОГО ПОВІТУ ОУН У 1937–1938 РОКАХ

Прагнення здобути власну державу завше було притаманне більшості поневолених народів. Не суть винятком і українці, які в період між двома війнами опинилися в надзвичайно тяжкому становищі. На той час територія України була поділена між чотирма сусідами-завойовниками: Радянським Союзом, Польщею, Румунією та Чехословаччиною. Українство в такому підневільному становищі створило та розвинуло ідеологію українського націоналізму. Вона швидко завойовувала прихильників у Західній Україні, яка стала форпостом національно-визвольного руху. 1920 р. виникає Українська Військова Організація (далі – УВО), а 1929 року було створено Організацію Українських Націоналістів (далі – ОУН), яка стала стрижнем українського націоналістичного руху.

На жаль, діяльність ОУН, зокрема в міжвоєнний період, висвітлена в гісторичній науці недосить. На це були об’єктивні причини: тотальний кон­троль радянських репресивних органів над гісторичною наукою й активні насадини в суспільній свідомості вигідних для комуністичної влади стереотипів. Одним із таких стереотипів є теза про те, що найлютішими ворогами українського народу є "українські буржуазні націоналісти". Брак об’єктивної інформації про ОУН вимагає заповнити прогалини в гісторичній науці та спонукає звернутися до вивчення гісторії ОУН, зокрема на регіональному рівні.

Джерельною базою дослідів є документи й матеріяли, сконцентровані у фондах 1, 46 та 216 Державного архиву Волинської области, у фонді 33 Державного архиву Рівненської области та фонді 205 Цен­трального державного гісторичного архиву України у Львові 1. Це насамперед матеріяли судових справ та звіти органів безпеки, а також зістави конфіденційних інформацій. Цікавою особливістю ма­те­ріялів судових справ є використані в них документи з архиву повіто­вого проводу ОУН Луччини та інформацій провокатора Олекси Багнюка. Використовується в дослідженні й службове видання відділу безпеки Волинської воєводської управи "Монографія ОУН на Волині", яке міститься в фонді бібліотеки Державного архиву Рівненської области 2. Окремі факти почерпнуто з видання ОУН "Твори себе сам" та повідоми Проводу Організації Українських Націоналістів на ПЗУЗ про смерть члена Проводу ОУН на ПЗУЗ Олекси Присяжнюка – "Мітли" 3.

Група мемуарної літератури представлена спогадами В. Лобая, С. Шухевича, С. Мудрика – "Мечника", Б. Казанівського 4. Особливо цінними є спогади Володимира Лобая – "Вугляра" та відомого адвоката Степана Шухевича, які були безпосередніми учасниками досліджуваних подій. Використано також окремі гісторико-мемуарні праці С. Галамая та Л. Ребета та публицистично-мемуарна праця С. Мудрика "У боротьбі проти московської аґентури" 5.

Гісторіографія цього питання дуже бідна. Проблему лише побіжно зачіпають праці П. Мірчука, А. Кршиштальського, О. Багана, П. Содоля, М. Коржана та науково-довідковий апарат 27-го тому "Літопису УПА" 6.

* * *

Перші сліди діяльности УВО в Луцькому повіті зафіксовано в документах польських органів безпеки в 1928–1929 рр. Тоді було нелегально розповсюджено часопис "Сурма". Водночас розпочалася підготова молодих націоналістів у лавах "Пласту", який мав у своєму складі 12 "куренів". Організатори "Пласту" Іван Скоп’юк (Луцьк), Ананій Закоштуй (Лаврів), Віталій Рафальський (Іванчиці Старі) в скорому часі стали організаторами ОУН у Луцькому повіті. 1932 року ОУН уже мала досить розвинену підпільну сітку, ключовими осередками якої стали: Луцьк, Лаврів, Чаруків, Жидичин, Ківерці, Піддубці, Боголюби, Милуші, Звірів, Романів, Шепель, Городище 7. Чисельність ОУН зростала і вже на 29.10.1935 польська поліція мала інформацію про 179 членів та симпатиків цієї організації8. Враховуючи сувору конспірацію в лавах ОУН та безжальний терор проти провокаторів, які заважали ефективній роботі органів безпеки, її реальну чисельність можна вважати вищою. Діяльністю ОУН на Луччині керував повітовий провід. Повітовими провідниками ОУН були: Іван Скоп’юк (від заснування до кінця 1933), Микола Скоп’юк (кінець 1933 - літо 1935, осінь 1936 - літо 1937), Віталь Рафальський (літо 1935 - осінь 1936)9.

Територіяльно до Луцького повіту ОУН уходили Луччина, Берестеччина й окремі місцевості Дубенського повіту. На Берестеччині підпілля ОУН організував в 1933–1934 рр. Антон Хмарук, який мав контакт з М. Скоп’юком 10. Місто Луцьк у зв’язку із ростом підпілля ОУН було виділене в окрему організаційну одиницю 11.

ОУН Луччини будувалася за стандартною організаційною схемою: повітовий провід (провідник; референтури: організаційна, ідеологічно-політична (суспільно-політична), громадської роботи*, пропагандивна, військова, Юнацтва) – районні проводи – "звена" (3–5 членів ОУН). В місцевості, де було мало членів ОУН, націоналістичною роботою керував "станичний". Всі инші, які визнавали ідеї ОУН, вважалися "прихильниками", якщо вони активно допомагали ОУН, або "симпатиками", які сприяли визвольній боротьбі пасивно. З лав останніх рекрутували діячі т. зв. "органічного сектору" (громадської роботи), які напівлегально допомагали поширювати впливи ОУН на широкі маси населення. Референтурі Юнацтва підлягала окрема юнацька сітка12.

1937 р. ОУН, як твердив член Крайової Екзекутиви М. Коржан, набрала сили на Північно-Західніх Українських Землях 13. Чисельний ріст ОУН спричинився до реорганізації осередків ОУН у Луцькому повіті. Внаслідок цієї акції більшість місцевостей на теренах ґмін Полонка, Княгининек*, Торчин, Ківерці, Піддубці, Чаруків було опановано впливом ОУН. Розпочалася організаційна робота в ґм. Чарторийськ 14. Суть цієї реорганізації полягала у створенні додаткових керівних ланок – надрайонних та сільських проводів. Тепер структура ОУН виглядала так: повітовий провід – надрайонні проводи – районні проводи – сільські проводи –"п’ятки", "трійки" і "станичні". Теоретично кожному повітовому проводу мало підлягати 3–4 надрайони, кожному надрайонному проводу – 3–4 райони, а в кожному районі мало бути 7–10 сільських проводів 15. Але в складі Луцького повіту ОУН було 6 надрайонів: Іванчиці, Усичі–Забороль, Лаврів, Берестечко, Піддубці – Звірів, Жидичин 16. Загальна чисельність ОУН у повіті становила близько 160 членів та близько 800 "при­хильників" і "симпатиків" (підрахував орга­нізаційний референт повітового проводу Семен Поліщук на підставі звітів надрайонів) 17.

У той час повітовими провідниками були Микола Скоп’юк (до великих арештів у серпні 1937 р.) та Віталь Рафальський. На початку 1938 р. між В. Рафальським та С. Поліщуком виникли тертя на ґрунті поділу влади. Поліщук необґрунтовано** звинувачував Рафальського в тому, що він є поліційним конфідентом і в червні 1938 р. організував замах на нього. Рафальський був тяжко поранений, а Поліщук став виконувати обов’язки повітового провідника. В листопаді 1938 р. він передав свій пост Андрієві Нагорному, але 26 і 28 листопада обох було арештовано 18. Після цих арештів повітовим провідником став, імовірно, Микола Якимчук із с. Піддубці 19.

З серпня 1937 р. до складу повітового проводу входили А. Нагорний, Петро Хлопецький та Степан Миколайчук, а 1938 р., як суспільно-політичний референт, уходив і Леонид Волосовець 20. Референтом Юнацтва був Олекса Присяжнюк 21. На початку 1938 року, Хлопецького, який став на захист Рафальського, було усунено з проводу, а його обов’язки виконував Нагорний 22. У безпосередньому підпорядкуванні повітового проводу перебувала диверсійно-терористична група (С. Затовканюк, С. Мельничук, М. Щигельський)*, її створив Поліщук напри­кін­ці 1937 р. 23.

Надрайон №1 – Іванчиці - охоплював територію на північний захід од Луцька. До його складу входили два райони: Старі Іванчиці та Милуші. Найголовнішими осередками ОУН у цьому надрайоні були села Іванчиці Старі й Нові, Боголюби, Милуші, Озденіж, Уляники, Зміїнець, Тростянка, Буків, Німецьке, Серники, Княгининек. Станом на лютий 1937 р. поліція мала інформацію про 14 осіб (у т. ч. й Степана Миколайчука), а зі звіту надрайону випливає, що лише військовий вишкіл у тій чи тій формі проходили 23 члени ОУН. Загалом же чисельність ОУН у цьому надрайоні становила 54 активних члени та 58 симпатиків 24. Надрайонним провідником був Андрій Замелюк, членами проводу – Л. Волосовець (до 1938 р.), С. Миколайчук (з поч. 1938 р.), Володимир Швала 25. Районними провідниками ОУН були Леонид Волосовець (район Старі Іванчиці) та Володимир Чвала (район Милуші) 26.

Потужним був і надрайон №2 – Усичі – Забороль, який охоплював територію на захід та південний захід од Луцька (села Усичі, Буяни, Богушівка, Всеволодівка, Забороль, Баїв, Потреби, Шепель, Голишів, Полонка, Гірка Полонка, Оздів, Городище). Один зі звітів надрайонного проводу подає чисельність 60 членів (15 – Усичі, 30 – Забороль, 15 – Полонка); звіт за квітень 1938 р. містить дані про 76 активних членів і 73 симпатиків, а у звіті за серпень говориться про 48 членів та 177 сим­­патиків 27.

Надрайонними провідниками були: Петро Хлопецький (весна–сер­пень 1937), Андрій Самчук (серпень 1937–весна 1938), Теодор Мар­цинюк (весна–листопад 1938). Членами над­районного проводу в різний час були: С. Поліщук, Степан Цап’юк, Т. Марцинюк, Кость Шеверда. Провідником районного проводу Забороль був Іван Кисіль, провідниками районного проводу Полонка – Лукаш Швагрук (вес­на–серпень 1937) та Митрофан Ілюк (серпень 1937 - листо­пад 1938)28.

Номер 3 мав надрайон Лаврів, який контролював територію на південь од Луцька (села Лаврів, Чаруків, Коршів, Несвіч, Городище, Угринів, Вигуричі, Григоровичі, Мстишин, Баківці, Радомишль, Суховоля, Пілганів, Ратнів). У його складі було два райони: Лаврів і Чаруків. Є дані про те, що до складу надрайону Лаврів уходив і район Полонка, але це заперечуеться у звіті надрайонного проводу Усичі 29. В службовому монографічному опрацюванні Волинської воєводської управи (лютий 1937) наведено дані про 62 члени та симпатики ОУН у цих місцевостях (у т. ч. А. Закоштуя, Федора Помяновського, Івана Василь­чука, Юстину Табаковську) 30. У звіті надрайону за квітень 1938 р. на­водяться дані про 24 активні члени та 200 симпатиків 31.

Надрайоновим провідником був А. Закоштуй, а під час його арешту обов’язки провідника виконував Олександер Галамага. Членами надрайонного проводу були О. Галамага та Ф. Помяновський. Районовий провід у Лаврові створив наприкінці 1936 р. А. Закоштуй; з кінця 1937 р. районовим провідником був Іван Герасимчук. До складу районного проводу в різний час входили Іван Тищук, О. Галамага, Ф. Помяновський. Керівником районного проводу в Чарукові (створено в березні 1937 р.) став І. Васильчук 32.

Дещо пізніше, ніж вищезгадані надрайони, було створено надрайон №4 – Берестечко. Тут ще з 1933 р. діяв потужний осередок ОУН, а на початку літа 1937 р. було створено районний провід на чолі з Олексою Багнюком, якому підпорядковувалися осередки в Берестечку та селах Смолява, Мислині, Зелене, Вербень. Членами проводу були Іван Филипович (Пилипович), Опанас Надашкевич, Іван Гладун, Теофан Ошуркевич. Після арешту Багнюка (07.08.1937) районним провідником став Филипович. Організаційна праця посувалася успішно й уже восе­ни 1937 р., згідно зі звітом районного проводу, ОУН у Берестечку налічувала 15 дійсних членів і 60 симпатиків 33. У зв’язку з орга­ні­заційним ростом Берестечко перейменовано в надрайон. Йому підпорядковувалися районні проводи Берестечка та прилеглих територій Дубенщини (осідок – кол. Вербень). Після виходу з тюрми Багнюка, якого Іван Климів призначив повітовим провідником ОУН Горо­хівщини, І. Гладун отримав наказ організувати надрайон Боре­мель–Теслугів. До його складу мали входити районні проводи в Теслугові, Вербені, Хотині, Демидівці. Надрайонний провід в Бере­стечку також отримав завдання організувати районні проводи в Мислинях і Бранах 34.

Надрайон №5 – Піддубці охоплював села, розміщені на схід од Луцька (Піддубці, Звірів, Романів, Вишнів, Крупа, Боратин, Ботин, Лище, Гаразджа, Котів, Копче Руське). Чисельність ОУН у цьому надрайоні, згідно з надрайонними звітами, становила в квітні 1938 року 24 члени й 350 симпатиків, а у вересні того ж року – 28 членів і 300 симпатиків 35. Для порівняння: згідно зі звітом надрайону №5 за 1938 р., на його терені проживало 1999 українців 36. У по­ліційних документах (лютий 1937) фігурують лише 9 осіб з цього над­району (у т. ч. Анатоль Козяр). Для порівняння: у звіті воєводського управління від 31.06.1936 р. у цьому надрайоні фігурують 11 осіб (у т. ч. А. Козяр та Антон Вовчик) 37. Цей надрайон був одним з найкраще законспированих, а на його терені працювали М. Якимчук, Сергій Качинський, Любов Гнатюк, які пізніше стали відомими діячами ОУН 38.

Провідником надрайону Піддубці був А. Вовчик, а членами проводу – Олексій Заборовець, Федір Заборовець* та Федот Юревич 39. Район Звірів очолював А. Козяр, а після того, як Козяра забрали до війська, – Іван Якимчук. Певний час членом районного проводу ОУН в Звірові був М. Якимчук 40.

Навесні 1938 р. був організований надрайон №6 – Жидичин, якому підлягали осередки ОУН на північ від Луцька (Жидичин, Ківерці, Бодячів, Липляни, Клепачів, Четвертня, Юліана**). З цього надрайону поліції були відомі 12 осіб, у т. ч. надрайонний провідник Олекса Чесюк та члени проводу Іван Силюк, Микола Кушнір, Теодор Міськовець 41. Чисельність ОУН у цьому надрайоні не була великою (8 членів, 8 симпатиків станом на серпень 1938 р.), бо він перебував у стадії від­новлення після "ліквідацій" у 1935–1936 рр. Організовувалися три райони – Жидичин (провідник – Іван Солтис), Клепачів, Липляни42.

Почав також організовуватися надрайон №7 – Чарторийськ, зародком якого стали осередки ОУН у селах Хряськ, Старий Чарторийськ, Цміни, Новосілки пов. Луцьк, а також села Суховоля, Веретеничі, Полиці та Рафалівка пов. Сарни43.

У звіті прокуратури, присвяченому справі Коса й товаришів, зустрічаються згадки про поділ ОУН на т. зв. "червону" і "синю" "лінії". На думку представників органів безпеки, "червона лінія" – це усталена форма організаційної структури ОУН, а "синя" – напівлегальна націоналістична робота серед мас. Ці "лінії" були відокремлені в нижніх ланках і об’єднувалися в єдине ціле на рівні повітів і вище. Це вказує на активну діяльність референтури громадської роботи44.

Для поширення націоналістичних ідей на Волині використовувався Український Національний Козацький Рух (ділі – УНАКОР), який став своєрідною напівлегальною прибудівкою ОУН на Волині. Багато членів УНАКОР стали згодом активними діячами ОУН 45.

Луцький повіт ОУН організаційно підкорявся обласному провідникові М. Скоп’юку, який до серпня 1937 р. одночасно обіймав ще й пост повітового провідника Луччини. Саме від нього отримували вказівки осередки ОУН на Луччині. Зв’язки М. Мостовича локалізуються лише на терені м. Луцька. Після великих арештів у серпні 1937 р., коли за ґрати потрапив майже весь керівний актив ОУН на Волині, керівним центром для Луччини стає Сокаль. Зв’язок із Сокалем ішов через повітовий провід Радехівщини. В матеріалах судових справ зафіксовано багато контактів С. По­ліщука, А. Нагорного, О. Багнюка, І. Філіповича, Т. Ошуркевича з Володимиром Лобом – "Вуглярем" (повітовим провідником ОУН Радехівщини) та Зеноном Мазуркевичем. Особливо вони пожвавилися у зв’язку з усуненням В. Рафальського. Крім того, під час цих контактів до Сокаля передавалися організаційні складки членів ОУН, а до Луцького повіту натомість надходила література ОУН46.

Діяльність ОУН на Луччині й Берестеччині розгорталася за такими напрямами: організаційний, пропагандивний, військовий, бойовий, фінансово-господарський.

В основі організаційного напряму лежало залучення до ОУН нових кадрів, заповнення вакансій, які виникали внаслідок арештів, відновлення втрачених зв’язків. Особливо важливим вважалося проникнення членів ОУН до різних легальних організацій, що дозволяло більш безпечно проводити націоналістичну діяльність47.

Пропагандивна діяльність ОУН мала на меті поширювати націоналістичні настрої серед українського населення та підсилювати опозиційні настрої щодо Польщі та СРСР. Головними шляхами досягнення цієї мети стали: поширення націоналістичної літератури, церковно-шкільна акція (пропаганда, спрямована на поширення сфери вжитку української мови в церковній та шкільній галузях), відзначення славних подій в історії України, протимонопольна акція (бойкот алкоголю і тютюну, які були монопольними товарами Речі Посполитої)48.

Військовий напрямок діяльності ОУН представлений військовою підготовкою її членів та нагромадженням зброї49. У програмі короткого вишколу членів надрайонних проводів, яка була знайдена в архіві повітового провідника ОУН Луччини С. Поліщука, про цей напрям роботи сказано так:

"Проводити розвідку, хто має зброю, де знаходяться магазини*, крамниці і склади зброї. Роззброювати одиничних осіб, як: гайових, поліціянтів, шпіцлів**, "хрунів"***, сторожів і т. д. Відібрану зброю зберігати в конспіративних магазинах.

Влаштовувати виправи боївок до більших осередків, в яких знаходиться зброя, як напр. Стрілецьке товариство, ПВ**** і т. п. Виконувати то належить без розголосу.

Влаштовувати добре законспіровані склади зброї і військових приладів (радіо, телефон і т. п.). Звернути якнайпильнішу увагу на військове вишколення членів. Постаратися про відповідну літературу і підручники. Врешті доконати обрахування військових сил"50.

Бойова акція включала в себе саботажі (серпень 1937 р. і лютий 1938 р.), акти терору та експропріаційні акції. 11.03.1937 р. членом ОУН у Піддубцях був застрелений постерунковий Адольф Рутковський; у Ківерцях вчинено замах на провокатора Клима Крупського та його брата Давида51. За неповними даними, в січні-жовтні 1938 року було здійснено 10 терористичних актів52. Для поповнення організаційної каси були проведені чотири експропріаційні акції проти приватних осіб (Юзефа Дуди зі с. Ба­нашівка, Олександра Рички зі с. Цеперів, Шиі Каца з кол. Звірків, Шломи Лінденбойма зі с. Городок); частина з них не вдалася. Ці акції відбулися у серпні 1937 р. та лютому-березні 1938 р.53.

Фінансово-господарча акція ОУН виявлялася у всебічній підтримці української торгівлі та проведенні фінансових збірок серед членів та симпатиків ОУН. Збірки проводилися для організаційних потреб, на допомогу політв’язням та підпільникам ОУН, на бойовий фонд (закупівля зброї та боєприпасів)54.

Таким чином, Луцький повіт ОУН розгорнув активну діяльність, в якій виразно виділялися організаційна та пропагандивна сторінки. Це викликало різку протидію з боку польських органів безпеки. Крім двох дрібних політичних процесів, які відбулися в березні і травні 1937 р., в стадії підготовки було кілька десятків судових процесів над членами ОУН, частина яких відбулася 1939 року. Про це свідчить велика кількість судових справ, які зберігаються у фонді 216 Державного архіву Волинської області55. Відомий адвокат Степан Шухевич згадував, що на кінець серпня 1939 р. мав "занотованих у своїм термінарі біля тридцяти дрібних розправ на Волині, та їх не встигли польські суди перепровадити"56.

Болючим ударом по ОУН Луччини стала т. зв. "ліквідація", проведена поліцією 5-8.08.1937 р. Під час цієї акції було заарештовано на території Луцького повіту 44 особи, в Берестечку – 6 осіб. Серед них – провідні діячі ОУН Євген Шульга, Іван Хлопецький, Анатоль Кабайда, М. Скоп’юк, А. Закоштуй, І. Васильчук, І. Філіпович, О. Надашкевич, Ф. Помяновський57. Всі вони на тривалий час вибули з організаційної роботи. Матеріали на них були здобуті переважно агентурним шляхом, а одним з головних свідків проти арештованих став провокатор Клим Крупський, який раніше входив до складу осередку ОУН у Ківерцях58. Але набагато відчутнішого удару зазнала ОУН у листопаді-грудні 1938 р., коли було заарештовано весь провідний актив Луччини і Берестеччини, а також В. Лобая, З. Мазуркевича і Бориса Бедрика59. Це було пов’язано з однією з найефективніших агентурних розробок в історії польської поліції, яка полягала в проникненні в ряди ОУН своєрідного "троянського коня". Ним став Олекса Багнюк з Берестечка (в С. Шухевича – помилково студент Боднаренко), який займав відповідальні пости в ОУН. Саме він видав членів повітового проводу Луччини й надрайонних проводів Лаврова й Берестечка, а також В. Лобая, З. Мазуркевича і Б. Бедрика. Крім того, Багнюк, перебуваючи в одній камері з І. Климовим, увійшов до нього в довіру, і Климів призначив його повітовим провідником Горохівщини. По виході з тюрми Багнюк розпочав організацію осередків ОУН в Горохівському повіті і прилеглих до нього місцевостях Дубенщини. Потім їх видав поліції, а сам виступав головним свідком на більшості політичних процесів, які проводилися як результат цих арештів60. Через провокаційну діяльність Багнюка лише в м. Берестечку ОУН втратила щонайменше 14 членів61. За це ОУН винесла Багнюку смертний вирок62.

Під час арешту С. Поліщука в руки поліції потрапив архів повітового проводу ОУН, де були дані про розподіл організаційних обов’язків, військову підготовку членів ОУН, звіти надрайонів63. Цей архів допоміг поліції краще зорієнтуватися в справах Луцького повіту ОУН і визначитися, кого катувати першим. Тортури під час допитів були звичайним явищем. Не витримавши катувань, після невдалої спроби самогубства почав зізнаватися Семен Поліщук64. Все це призвело до значних втрат у лавах ОУН Луччини та Берестеччини. Ліквідація тривала аж до серпня 1939 р., а вже 29 травня поліція рапортувала про затримання 262 членів та симпатиків ОУН, з яких 240 було передано судам. Згідно з тим же повідомленням, ліквідовано один окружний провід (його провідником вважали С. Поліщука), один повітовий, 5 надрайонних, 11 районних та 19 сільських проводів65.

Отже, у 1937–1938 рр. Луцький повіт ОУН був досить потужною організаційною одиницею і сприяв зростанню націоналістичних настроїв на Луччині та Берестеччині. Хоч робота ОУН провадилася в умовах жорсткої протидії польського репресивного апарату, події наступних років показали, що ідеї українського націоналізму міцно вкоренилися в свідомості населення цього регіону, що й стало головним результатом діяльності ОУН на терені Луччини.

_________________________________________

1 Державний архів Волинської області (далі – ДАВО). – Ф. 1 (Волинське воєводське управління державної поліції). – Оп. 2. – Спр. 7229; Ф. 46 (Волинське воєводське управління). – Оп. 9а. – Спр. 463, 889; Ф. 216 (Прокуратура Луцького окружного суду). – Оп. 3. – Спр. 1811, 1921, 1922, 1929, 1936, 1954; Державний архів Рівненської області (далі – ДАРО). – Ф. 33 (Прокуратура Рівненського окружного суду). – Оп. 4. – Спр. 70, 78, 84, 90, 97; Оп. 5. – Спр. 128; Центральний державний історичний архів України у Львові (далі – ЦДІАУЛ). – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 879.

2 Monografja OUN na Wołyniu. – Łuck, 1935 // – ДАРО. – Фонд бібліотеки. – Інв. №877.

3 Я. Л. Твори себе сам. – Б. м. в., 1953. – 22 с.; Повідомлення Проводу Організації Україн­ських Націоналістів на ПЗУЗ про смерть члена Проводу ОУН на ПЗУЗ Присяжнюка Олекси – "Мітли" // Зберігається в домашньому архіві історика Володимира Мороза у м. Львові.

4 Лобай В. З моїх переживань. (Спогади, записані з розповіді у 1968 р.) // Макар В. Бойові друзі. Збірка споминів з дій ОУН (1929–1945). – Торонто, 1980. – Т. 1. – С. 23–49; Казанівський Б. Шляхом Легенди. Спомини. – Лондон, 1958; Мечник С. Під трьома окупантами. Спогади українського революціонера-підпільника. – Лондон, 1958; Шухевич С. Моє життя. Спогади. – Лондон, 1991.

5 Галамай С. Боротьба за визволення України. 1929–1989. – Львів, 1993; Мечник С. У боротьбі проти московської аґентури. – Мюнхен, 1980; Ребет Л. Світла і тіні ОУН. – Мюнхен, 1964.

6 Мірчук П. Нарис історії ОУН. – Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк, 1968 – Т. 1.; Кршиштальський А. Національно-визвольний рух на Горохівщині. – Луцьк, 1994; Баган О. Націоналізм та націоналістичний рух. (Історія та ідеї) – Дрогобич, 1994; Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто–Львів, 1997. – Т. 27: Роман Петренко. За Україну, за її волю. (Спогади).; Коржан М. Фрагмент діяльності ОУН на північних землях Західної України // Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – С. 537–551; Содоль П. Українська Повстанча Армія. 1943–49. Довідник. – Нью-Йорк, 1994; Содоль П. Українська Повстанча Армія. 1943–49. Довідник другий. – Нью-Йорк, 1995.

7 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 80зв – 81, 82, 97; Monografja… – Арк. 36зв, 39зв, 40зв – 42зв.

8 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 70. – Арк. 222.

9 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 80зв – 81; ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 90. – Арк. 212.

10 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 77–77зв, 81–81зв, 82зв.

11 Там само. – Спр. 1954. – Арк. 96зв; Ребет Л. Світла і тіні ОУН. – С. 17.

* У документах польської влади виділена як окрема "синя лінія", на відміну від "червоної лінії" – стандартної організаційної структури ОУН.

12 Ребет Л. Світла і тіні ОУН. – С. 17 – 22.

13 Коржан М. Фрагмент діяльності ОУН... – С. 547.

* Село Княгінінек тепер називається Маяки.

14 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 81.

15 ДАВО. – Ф. 46. – Оп. 9а. – Спр. 463. – Арк. 47; Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 89.

16 Там само. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 84; Спр. 1954. – Арк. 81, 89зв, 96зв.

17 ДАВО. – Ф. 46. – Оп. 9а. – Спр. 1954. – Арк. 93.

** Віталій Рафальський –"Дід" у 1941 р. мав стосунок до Служби Безпеки ОУН(б) і саме йому довірили переховувати архів НКВД з Луцька в перші місяці війни (Див.: Мечник С. У боротьбі проти московської… – С. 34).

18 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 79зв; Спр. 1954. – Арк. 16, 79зв, 81, 82–82зв, 92зв, 97–97зв; ЦДІАУЛ. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 879. – Арк. 112; Лобай В. З моїх переживань. – С. 36–38.

19 Літопис Української Повстанської Армії. – Т. 27. – С. 145.

20 Я. Л. Твори себе сам. – С. 16.

21 Повідомлення Проводу Організації Українських Націоналістів на ПЗУЗ про смерть члена Проводу ОУН на ПЗУЗ Присяжнюка Олекси – "Мітли" // Зберігається в домашньому архіві історика Володимира Мороза у м. Львові.

22 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 79зв; Спр. 1954. – Арк. 16, 81–82зв, 97–97зв; Я.Л. Твори себе сам. – С. 16.

* У 1938 р. всі перейшли в підпілля та відійшли на Закарпаття. (Див.: ДАВО. – Ф.46. – Оп.9а. – Спр.4678. – Арк.8).

23 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 82.

24 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 5. – Спр. 128. – Арк. 37зв.; ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 86зв.

25 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 10, 82, 89; Я.Л. Твори… – С. 16.

26 ДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 7229. – Арк. 45.

27 Там само. – Арк. 45, 235зв, 236зв; Ф. 46. – Оп. 9а. – Спр. 889. – Арк. 52; Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 97–97зв.

28 Там само. – Ф. 46. – Оп. 9а. – Спр. 889. – Арк. 60; Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1922. – Арк. 26, 29–30; Спр. 1954. – Арк. 10, 81, 82, 89, 91–91зв, 94зв, 97–98зв.

29 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1922. – Арк. 26.

30 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 5. – Спр. 128. – Арк. 37–37зв.

31 ДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 7229. – Арк. 235зв.

32 Там само. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 79зв; Спр. 1922. – Арк. 27, 28, 29; Спр. 1954. – Арк. 89–89зв; ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 84. – Арк. 65зв, 87зв, 88; Оп. 5. – Спр. 128. – Арк. 37зв.

33 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 78–78зв, 85зв.

34 Там само. – Арк. 79, 84–84зв, 86.

35 ДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 7229. – Арк. 236, 237.

36 Там само. – Арк. 240зв.

37 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 78. – Арк. 153зв; Оп. 5. – Спр. 128. – Арк. 37зв.

38 Я.Л. Твори себе сам. – С. 15; Содоль П. Українська Повстанча Армія. 1943 – 1949. Довідник. – С. 73, Содоль П. Українська Повстанча Армія. 1943 – 49. Довідник другий. – С. 39, 117.

* Ф.Заборовець родом з Олександрії, пов. Рівне.

39 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 10, 89зв.

40 Там само. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 7229. – Арк. 45.

** Нині с. Дачне.

41 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 5. – Спр. 128. – Арк. 37–37зв.; ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 10, 89зв.

42 ДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 7229. – Арк. 45.

43 Там само. – Арк. 3зв – 4; Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1934. – Арк. 6–26.

44 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 97. – Арк. 225зв – 227зв; Ребет Л. Світла і тіні ОУН. – С. 17-22.

45 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 84. – Арк. 10; Спр. 90. – Арк. 213; Шухевич С. Моє життя. Спогади. – С. 580 – 582.

46 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 97. – Арк. 223, 227зв; ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 78, 81–81зв, 82зв, 84зв; Спр. 1954. – Арк. 81, 82–82зв, 84зв, 90–90зв, 92–92зв, 101зв – 103зв; Лобай В. З моїх переживань... – С. 36; Казанівський Б. Шляхом Легенди. Спомини. – С. 21–22; Мечник С. Під трьома окупантами... – С. 12; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 454; Баган О. Націоналізм та націоналістичний рух... – С. 108; Коржан М. Фрагмент діяльності ОУН... – С. 541–542.

47 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 84. – Арк. 175зв; ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1922. – Арк. 27.; Я. Л. Твори себе сам. – С. 10–11, 16.

48 ДАВО. – Ф. 46. – Оп. 9а. – Спр. 463. – Арк. 24; Спр. 889. – Арк. 51–52, 61, 64; Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 79зв, 85зв; Спр. 1954. – Арк. 83, 90зв.

49 Там само. – Ф. 46. – Оп. 9а. – Спр. 889. – Арк. 51–52, 53; Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 80зв, 85зв – 86; Спр. 1922. – Арк. 28; Спр. 1954. – Арк. 83–83зв, 86–87.

* Тут: різновид військового складу.

** Тут: поліційних та інших агентів.

*** Українців, які активно співпрацювали з польською владою.

**** Ймовірно, Військо Польське.

50 ЦДІАУЛ. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 879. – Арк. 111зв – 112.

51 ДАВО. – Ф. 46. – Оп. 9а. – Спр. 889. – Арк. 64; Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 86зв; ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 84. – Арк. 69зв – 70, 126, 257; Шухевич С. Моє життя. Спогади. – С. 574.

52 ДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 7229. – Арк. 236–237зв.

53Там само. – Ф. 46. – Оп. 9а. – Спр. 889. – Арк. 64–66; Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 83–83зв.

54 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1954. – Арк. 83.

55 Там само. – Ф. 216. – Опис фонду; ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Арк. 70, 127зв.

56 Шухевич С. Моє життя. Спогади. – С. 574.

57 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 84. – Арк. 201зв – 202зв.

58 ДАВО. – Ф.216. – Оп.3. – Спр.1936. – Арк. 7зв, 16; Шухевич С. Моє життя. Спогади. – С. 574.

59 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 77–77зв; Спр. 1921. – Арк. 19, 20; Спр. 1954. – Арк. 79зв; Кршиштальський А. Національно-визвольний рух на Горохівщині. – С. 11.

60 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 78, 79, 84; Спр. 1954. – Арк. 84зв – 85; Шухевич С. Моє життя. Спогади. – С. 566.

61 ДАРО. – Ф. 33. – Оп. 4. – Спр. 84. – Арк. 201зв – 203зв.; ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 1. – Спр. 1921. – Арк. 19; Спр. 1929. – Арк. 19.

62 ЦДІАУЛ. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 879. – Арк. 112.; ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 104.

63 ДАВО. – Ф. 216. – Оп. 3. – Спр. 1811. – Арк. 80–81зв; Спр. 1954. – Арк. 86–87зв, 92зв.

64 Лобай В. З моїх переживань... – С. 37.

65 ДАВО. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 7229. – Арк. 45, 288.



Повернутися до змісту


Офіційна інтернет-сторінка "Центру досліджень визвольного руху". Всі права застережено.
Використання матеріалів дозволяється за умови посилання:
SoftOfficeService © 2005

http://www.cdvr.org.ua/uvr.php?nomer=1&roz=6


Создан 10 сен 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
chornoshlychnyk@yandex.ru Locations of visitors to this page