1 травня 1966 - український прапор над Києвом

 

1 травня 1966 - український прапор над Києвом




       1 травня 1966 року студент Георгій Москаленко і робітник Віктор Кукса вночі встановили на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства український жовто-блакитний прапор.

Щоб  зробити прапор  довелося  купити  в різних крамницях Києва ( щоб ніхто не запідозрив нічого націоналістичного)  два жіночі шарфи - блакитний і  жовтий,   бо  через  радянський дефіцит  просто купити  шматок  потрібної тканини було непросто.Віктор Кукса: "Ми піднімали жовто-блакитний прапор. За часів УНР ніхто не говорив, що синьо-жовтий прапор, а всі були жовто-блакитні прапорі. 
Блакить – це синє небо. Воно буває трішки темніше, трішки синіше, трішки голубіше. Розумієте, воно від одного походить, від блакиті. Люди часів УНР, наші діди, прадіди – всі говорили: жовто-блакитне."
На прапорі Георгій вивів чорнилом друкованими літерами: "Ще не вмерла УКРАЇНА, ще її не вбито!". Тризуб хлопці скопіювали з грошей УНР – вирізали з чорної матерії і нашили на полотнище.
"Треба зробити якусь акцію. До нас попала купюра української республіки, красиво намальований тризуб, а гімн сам - я знав, ще з дитинства знав: "Ще не вмерла Україна". Вирішили повісити прапор, вночі цей прапор пошили"-  розповів Віктор Кукса
Віктора Куксу засудили до 2 років позбавлення волі в таборах суворого режиму, Георгія Москаленка - до 3 років позбавлення волі в таборах суворого режиму
До навчального корпусу поїхали останнім трамваєм – у ті часи громадський транспорт працював до 1-ї години ночі. Охоронці інституту вже понапивалися напередодні свята і вляглися спати.

Задум хлопців був такий: будівля інституту розташована на Брест-Литовському проспекті (зараз - проспект Перемоги) якраз навпроти заводу «Більшовик». Рано-вранці на проспекті формуватимуться першотравневі колони робітників заводу, щоб потім пройтися Хрещатиком. Ось вони і мали б побачити замість червоного жовто-блакитний прапор.
Прапороносці обійшли будівлю ззаду, де на стіні була металева пожежна драбина. Георгій Москаленко залишився внизу на сторожі з самопалом, а Віктор Кукса з прапором поліз нагору. На даху вийняв з кишені кухонний ніж, зрізав червоний радянський стяг і прив’язав натомість жовто-блакитний.Коли Віктор спустився, Георгій побризкав асфальт авіагасом (щоби міліцейський собака не взяв сліду) .

1 травня о 6:30 зчинилася  паніка - "бдідєльний" прислужник окупаційного червоного режиму - інститутський двірник угледів прапор і  негайно повідомив вахтерові, а той – секретареві парткому Р. Костюку та проректорові  К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію.  З огляду на серйозність ситуації прибувкадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор.
4 травня 1966-го КДБ УРСР розпочав слідство у резонансній справі, про яку ще довго тихо говорили люди, і яка злякала керівну верхівку республіки. Адже в "святковий" день 1 травня над столицею замайорів жовто-блакитний прапор – на даху Київського інституту народного господарства.Про цю виняткову подію голова КДБ УРСР Віталій Нікітченко 3 травня доповів ЦК КПУ в спеціальному повідомленні № 225/н із грифом "таємно". "Приняты меры к розыску преступника", – повідомив він.Слідчі шукали ворога режиму не здогадуючись, що насправді прапороносців двоє. І вони були не з середовища творчої чи наукової інтелігенції або опозиційних кіл, а представниками робітничого класу - 26-річний електрозварник Віктор Кукса і 28-річний слюсар-сантехнік Георгій Москаленко.
Дев’ять місяців собаки режиму шукали сліди. Вони мали єдину зачіпку – напис на прапорі. Весь інститут перевіряли за почерками. Робили це непомітно, під виглядом необхідності заповнити якісь документи.Наприклад, Георгія Москаленка викликали до військкомату і попросили заповнити навіщось  анкету для виїзду за кордон, обов’язково друкованими літерами. Чоловік здивувався, але анкету заповнив – і  попався. Реабілітували їх  тільки 2007-го року
Коли  кожен буде так  само відчайдушно захищати Україну - ми здолаємо будь яких ворогів
Слава Україні!

 

 

 

      Ось  література   про ---

 Віктор Кукса. Я ще живий... – Україна молода, 2001, № 165 (1728). – 12 вересня.

Архів Харківської правозахисної групи: автобіографічні розповіді В.Кукси від 10.04. 2002 р. та Г.Москаленка від 18.03.2002. http://archive.khpg.org/index.php?id=1202724866&wІІ.

Микола Цивірко. Український Маноліс Глезос. – Вечірній Київ, 1993. – 6 лютого.

Володимир Галета. Щоб проголосити незалежність, їм вистачило віри, ножа, самопалу, шкарпеток та пляшки з гасом. – Наша Україна, 1998, № 1 (60). – 9 січня.

В. Овсієнко. Прапор над Києвом. – Шлях перемоги, 2002, ч. 20 (2507). – 15 травня;

Те ж: Економіст, газета КНЕУ, № 16-19 (1054-1057). – 2002. – Червень – липень;

Його ж: Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. 2 / Упоряд. Автор. – Харків: ХПГ; К.: Смолоскип, 2005. – С. 90 – 98. http://archive.khpg.org/index.php?id=1202744505&w

Кравченко В. Синьо-жовтий прапор над Києвом 1 травня 1966 року / Передмова В.Овсієнка. – К.: Смолоскип, 2004. – 56 с.

Щербина Дмитро. Рецидиви каламутного минулого. – Літературна Україна, 2006, № 34 (5172). – 7 вересня.

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 356–359. http://archive.khpg.org/index.php?id=1132342842&w

Микола Поліщук. Відчайдухи-прапороносці: Георгій Москаленко та Віктор Кукса 45 років тому підняли над Києвом синьо-жовтий стяг // Тиждень, 2001. – 12 липня.

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 356–357; 2-е вид.: 2012 р. – С. 400–401.      



Создан 01 мая 2020



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
chornoshlychnyk@yandex.ru Locations of visitors to this page